1. Словник української мови в 11 томах

нарочний

НА́РОЧНИЙ, ного, ч. Посланець з терміновим дорученням, донесенням, повідомленням і т. ін.; гонець, кур’єр.

19 листопада [1918 року] Реввійськрада Українського фронту спеціальним нарочним надсилає частинам 1-ої дивізії наказ про початок наступу (Скл., Легенд. начдив, 1957, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарочний — на́рочний іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. нарочний — -ного, ч. Посланець із терміновим дорученням, донесенням, повідомленням і т. ін.; гонець, кур'єр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нарочний — НА́РОЧНИЙ, ного, ч. Посланець з терміновим дорученням, донесенням, повідомленням і т. ін.; гонець, кур'єр. 19 листопада 1918 року Реввійськрада Українського фронту спеціальним нарочним надсилає частинам 1-ої дивізії наказ про початок наступу (С. Скляренко). Словник української мови у 20 томах