1. Словник української мови у 20 томах

нарубаний

НАРУ́БАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наруба́ти.

Як тільки перестрілка вщухне або відсунеться далі в степ, так і закипає робота: риють окопи, .. тешуть нарубане в плавнях вербове пакілля (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Незабаром вони повернулися з двома оберемками нарубаних дров (О. Донченко);

В селі стояв запах .. соснової живиці з нарубаних дров (С. Чорнобривець);

// нару́бано, безос. пред.

Павло нахилився взяти дрова – нарубано гілля сливи (М. Іщенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарубаний — нару́баний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. нарубаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нарубати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нарубаний — НАРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наруба́ти; // У знач. прикм. Незабаром вони повернулися з двома оберемками нарубаних дров (Донч., IV, 1957, 89); В селі стояв запах.. соснової живиці з нарубаних дров (Чорн., Потік.., 1956, 4). Словник української мови в 11 томах