нарум'янений

НАРУМ'Я́НЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нарум'я́нити.

Прачка обернулася до нього обвітреним, нарум'яненим працею і молодістю обличчям (В. Логвиненко);

// у знач. прикм. Покритий, натертий рум'янами.

Видавлюючи на нарум'яненому обличчі усмішку, вона [акробатка] кланялась у відповідь на ріденькі аплодисменти (О. Донченко);

У високій, як башта, зачісці, напудрена, нарум'янена і напарфумлена, Маргарита, мов коршун, виловлювала поглядом нову жертву (М. Слабошпицький).