нарукавник
НАРУКА́ВНИК, а, ч.
1. Чохол, який надягають поверх рукава, для захисту від чого-небудь.
Стоїть угорі, над усіма, дівчина-барабанщиця в захисних окулярах, в нарукавниках до ліктів (О. Гончар);
В музеї-садибі Пирогова дбайливо зберігаєтиься пожовклий від часу наруквник з побурілими плямами – він належав одній з сестер милосердя, на руках котрої помер адмірал Нахімов (з наук.-попул. літ.).
2. заст. Манжети, прикріплені до сорочки, блузи і т. ін.
Обскубли панотця так, що на йому зостався тільки комір та нарукавники (І. Нечуй-Левицький);
– Тепер він такий пишний лицар... Далібуг, я й не пізнав, і наплічники в золоті, і нарукавники в золоті (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нарукавник — нарука́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нарукавник — І нарукавниця Елемент богослужбового одягу священнослужителя, що являє собою манжет для стягування рукавів підризника чи стихаря; заст. поруч Словник церковно-обрядової термінології
- нарукавник — -а, ч. 1》 Чохол, якого надягають поверх рукава, для захисту від чого-небудь. 2》 заст. Манжети, прикріплені до сорочки, блузи і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нарукавник — МАНЖЕ́ТА (в рукаві сорочки, блузки тощо), МАНЖЕ́Т, ЧО́ХЛА, ЗАРУКА́ВОК заст., НАРУКА́ВНИК заст. Загнибіда нарядився у сукняний убір, надів сорочку з манжетами (Панас Мирний); Хороша була та Катря.. Плахта на їй шовкова.. Словник синонімів української мови
- нарукавник — НАРУКА́ВНИК, а, ч. 1. Чохол, який надягають поверх рукава, для захисту від чого-небудь. Стоїть угорі, над усіма, дівчина-барабанщиця в захисних окулярах, в нарукавниках до ліктів (Гончар, Новели, 1954, 140). 2. заст. Словник української мови в 11 томах