1. Словник церковно-обрядової термінології

нарукавник

нарука́вник

І нарукавниця Елемент богослужбового одягу священнослужителя, що являє собою манжет для стягування рукавів підризника чи стихаря; заст. поруч

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарукавник — нарука́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. нарукавник — -а, ч. 1》 Чохол, якого надягають поверх рукава, для захисту від чого-небудь. 2》 заст. Манжети, прикріплені до сорочки, блузи і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нарукавник — НАРУКА́ВНИК, а, ч. 1. Чохол, який надягають поверх рукава, для захисту від чого-небудь. Стоїть угорі, над усіма, дівчина-барабанщиця в захисних окулярах, в нарукавниках до ліктів (О. Словник української мови у 20 томах
  4. нарукавник — МАНЖЕ́ТА (в рукаві сорочки, блузки тощо), МАНЖЕ́Т, ЧО́ХЛА, ЗАРУКА́ВОК заст., НАРУКА́ВНИК заст. Загнибіда нарядився у сукняний убір, надів сорочку з манжетами (Панас Мирний); Хороша була та Катря.. Плахта на їй шовкова.. Словник синонімів української мови
  5. нарукавник — НАРУКА́ВНИК, а, ч. 1. Чохол, який надягають поверх рукава, для захисту від чого-небудь. Стоїть угорі, над усіма, дівчина-барабанщиця в захисних окулярах, в нарукавниках до ліктів (Гончар, Новели, 1954, 140). 2. заст. Словник української мови в 11 томах