1. Словник української мови у 20 томах

нарівні

НА́РІ́ВНІ, присл.

1. На одному рівні, на одній лінії з ким-, чим-небудь і т. ін.

Тінь Попенкова .. колишеться нарівні з тінню Петровою (Панас Мирний);

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації (О. Гончар).

2. Так само, однаково, на рівних правах і т. ін. з ким-, чим-небудь.

Пишаючись, нарівні з панами пив [Терентій] запіканку, зварену на перці (М. Стельмах);

Ми з татком в усьому ідем нарівні – Я в школі, а він за верстатом (І. Муратов);

Розмовна лексика об'єднує слова, що входять до складу літературної мови, не порушуючи її норм. У розмовній формі літературної мови вони функціонують нарівні з нейтральними, не знижуючи стилю (з наук. літ.);

// На рівні частини, порівну.

Йому хотілося в війні зразу ж поділяти з союзниками все нарівні – і кров, і піт, і злигодні (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарівні — на́рі́вні прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. нарівні — НАРІВНІ – НА РІВНІ Нарівні, присл. На одному рівні, на одній лінії з кимсь, чимсь; на рівних правах тощо. Тінь Попенкова.. колишеться нарівні з тінню Петровою (Панас Мирний); Петро Ярош платив подать нарівні з чиншовою шляхтою (М. Літературне слововживання
  3. нарівні — пр., на одному рівні, ні вище, ні нижче; П. на рівних правах; Р. нарівно. Словник синонімів Караванського
  4. нарівні — присл. 1》 На одному рівні, на одній лінії з ким-, чим-небудь і т. ін. 2》 Так само, однаково, на рівних правах і т. ін. з ким-небудь. || На рівні частини, порівну. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нарівні — Однаково, однаковісінько, побіч, побік, поруч, обіч Словник чужослів Павло Штепа
  6. нарівні — ОДНА́КОВО присл., НА́РІ́ВНІ, НА́РІ́ВНО, НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм., ОДНА́КО діал., ЗАРІ́ВНО діал. Я знайшов мого Адаменка на фронті, він командував красивим полком, і в його полку не було однаково зодягнених бійців (Ю. Словник синонімів української мови
  7. нарівні — На́рівні, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нарівні — НАРІ́ВНІ, присл. 1. На одному рівні, на одній лінії з ким-, чим-небудь і т. ін. Тінь Попенкова.. колишеться нарівні з тінню Петровою (Мирний, І, 1954, 339); Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації (Гончар, Дорога.., 1953, 19). Словник української мови в 11 томах
  9. нарівні — Нарівні нар. Наравнѣ. Словник української мови Грінченка