1. Словник української мови у 20 томах

нарізно

НА́РІЗНО, присл.

Окремо, осторонь від інших.

Погляд його [Чіпки] впав на одного чоловіка. Нарізно стояв він під парканом, зажурений, похнюплений (Панас Мирний);

// Не разом, порізно.

Ви – їхавши нарізно з усією “оказією”, панове молодці з'їхалися в степу в трьох милях за містом Чигирином, коло Попового байрака (М. Грушевський);

Повертаючись додому, Тоня й Віталій сиділи в кузові нарізно, в протилежних кутках (О. Гончар);

// Неодночасно, у різний час.

Стали навіть обідати нарізно: мати з Палазею рано.., а зять з Надезею пізно, опівдні (І. Нечуй-Левицький);

Підвечерював Дмитро Іванович сам .. Так уже в них повелося, що майже завжди їли нарізно (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарізно — на́різно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. нарізно — пр., окремо, зосібна, порізно, нароздріб, уроздріб; не разом; не одночасно; пор. ПООДИНЦІ. Словник синонімів Караванського
  3. нарізно — I врізнобіч, врозбивку, врозбрід, вроздріб, врозкид, врозкидку, врозкидь, врозріз і врозріз, врозрядку, врозсип, врозтіч, нарозбрід, нароздріб, нарозкид, нарозкидь, нарозсип, нарозтіч, окремо, осібно, поодинці, порізно, різно, розбивкою, розрядкою... Словник синонімів Вусика
  4. нарізно — присл. Окремо, порізно. || Неодночасно, у різний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нарізно — див. осібно Словник чужослів Павло Штепа
  6. нарізно — ОКРЕ́МО (не разом, не підряд), ЗОКРЕ́МА́, РІ́ЗНО, НА́РІЗНО, ПО́РІЗНО, ОСІ́БНО рідше. Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки групувалися окремо (Григорій Тютюнник); Шумно влетівши в кімнату, Боря.. привітався до кожного зокрема (О. Словник синонімів української мови
  7. нарізно — На́різно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нарізно — НА́РІЗНО, присл. Окремо, порізно. Погляд його [Чіпки] впав на одного чоловіка. Нарізно стояв він під парканом, зажурений, похнюплений (Мирний, І, 1949, 252); Повертаючись додому, Тоня й Віталій сиділи в кузові нарізно, в протилежних кутках (Гончар... Словник української мови в 11 томах
  9. нарізно — Нарізно нар. Отдѣльно, порознь. Нарізно од нас. Левиц. КС. Ми з братом нарізно живемо. Словник української мови Грінченка