1. Словник синонімів української мови

нарізно

ОКРЕ́МО (не разом, не підряд), ЗОКРЕ́МА́, РІ́ЗНО, НА́РІЗНО, ПО́РІЗНО, ОСІ́БНО рідше. Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки групувалися окремо (Григорій Тютюнник); Шумно влетівши в кімнату, Боря.. привітався до кожного зокрема (О. Гончар); Цілий день вони робили — зрідка укупі, .. сливе завсіди різно (Марко Вовчок); — Раніше, як хлопці й дівчата вчилися нарізно, більше цього гріха траплялося (Панас Мирний); Кожний осібно й усі разом голосно розповідали про недавно пережиті хвилини (Н. Кобринська). — Пор. вро́здріб.

ПООДИ́НЦІ (окремо один від одного, не разом), НА́РІЗНО, ПО́РІЗНО, ПООКРЕ́МО розм., ПОЄДИ́НЦІ діал., ПО́РІВЦІ діал. — Кожному поодинці важко чогось домагатися, то треба гуртом (Б. Грінченко); От як так одна душа другу знайшла, що як сестри собі рідненькі, як серце з серцем здружилось, то вже їм і не можна нарізно жити (Г. Квітка-Основ'яненко); Життя в цих людей відкрите, живуть поокремо, а якось ніби й спільно, на видноті (О. Гончар); Хлопці йдуть поєдинці, розважним кроком (Леся Українка); Ягоди на калині, на бузині кетягами, а на тернові порівці (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарізно — на́різно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. нарізно — пр., окремо, зосібна, порізно, нароздріб, уроздріб; не разом; не одночасно; пор. ПООДИНЦІ. Словник синонімів Караванського
  3. нарізно — I врізнобіч, врозбивку, врозбрід, вроздріб, врозкид, врозкидку, врозкидь, врозріз і врозріз, врозрядку, врозсип, врозтіч, нарозбрід, нароздріб, нарозкид, нарозкидь, нарозсип, нарозтіч, окремо, осібно, поодинці, порізно, різно, розбивкою, розрядкою... Словник синонімів Вусика
  4. нарізно — присл. Окремо, порізно. || Неодночасно, у різний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нарізно — див. осібно Словник чужослів Павло Штепа
  6. нарізно — НА́РІЗНО, присл. Окремо, осторонь від інших. Погляд його [Чіпки] впав на одного чоловіка. Нарізно стояв він під парканом, зажурений, похнюплений (Панас Мирний); // Не разом, порізно. Словник української мови у 20 томах
  7. нарізно — На́різно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нарізно — НА́РІЗНО, присл. Окремо, порізно. Погляд його [Чіпки] впав на одного чоловіка. Нарізно стояв він під парканом, зажурений, похнюплений (Мирний, І, 1949, 252); Повертаючись додому, Тоня й Віталій сиділи в кузові нарізно, в протилежних кутках (Гончар... Словник української мови в 11 томах
  9. нарізно — Нарізно нар. Отдѣльно, порознь. Нарізно од нас. Левиц. КС. Ми з братом нарізно живемо. Словник української мови Грінченка