наскрібати

НАСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док.

1. чого. Скребучи, збирати що-небудь у якій-небудь кількості.

Наскребти борошна в засіку.

2. чого. Скребучи, подрібнювати яку-небудь кількість чогось.

Дістала й Горпина шматочок черствої палянички з полиці, наскребла хріну, попоїла, запила водою та й лягла .. спати (Л. Яновська);

З них [камінчиків] можна ножем наскребти білого порошку, і той порошок добре вигоює виразки (О. Донченко).

3. чого. Зчищаючи, зшкрябуючи що-небудь з поверхні, приготовляти певну кількість чогось.

Чорт уже йому і в печі затопив, і картоплі на юшку наскріб, і буряків на борщ накришив, тільки горшки поприставляти (Ганна Барвінок).

4. чого, перен., розм. Насилу діставати, збирати, відкладати певну кількість чого-небудь.

В її голові складались різноманітні плани, як наскребти ще грошей (О. Донченко).

5. тільки док., чого і без прям. дод., розм. Написати невміло, нерозбірливим почерком; надряпати.

Оце б я ще писала та й писала.., та нехай іще до другого разу, а то й так уже наскребла... (Леся Українка);

– Ходив [купчина] у сіряку та в штанях, як дзвіниця, ще й перо ззаду, а як наскріб уже трохи грошенят, то давай йому жінку-шляхтянку, та ще й неабияку (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).