наслух
НА́СЛУХ, у, ч.:
(1) З на́слуху розм. – з розповідей, розмов.
– І світ, і люди – всі перед тобов [тобою] Являтись будуть світлим боком: скверне, Погане, зле – лиш з наслуху, немов Крізь сито тільки будеш знать (І. Франко);
Привикли були грати де, коли і як попало: на весіллях, маївках, на місцевих балах і фестинах, більше з наслуху, як з нот (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наслух — на́слух іменник чоловічого роду у складі фразеологізму Орфографічний словник української мови
- наслух — -у, ч.: З наслуху розм. — з розповідей, розмов. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наслух — НА́СЛУХ, у, ч.: З на́слуху, розм. — з розповідей, розмов. — І світ, і люди — всі перед тобов [тобою] Являтись будуть світлим боком: скверне. Погане, зле — лиш з наслуху, немов Крізь сито тільки будеш знать (Фр., X, 1954, 160). Словник української мови в 11 томах