1. Словник української мови у 20 томах

наслідувач

НАСЛІ́ДУВАЧ, а, ч.

Той, хто наслідує кого-, що-небудь, дотримується чиїхось поглядів, якогось учення; послідовник.

Шевченко рисував у своїх віршах дійсно картини, на яких бачиш рух: тут дійсно чуєш і раду з бунчуками та булавами, і море з летючими по ньому байдаками, словом – старе життя, тим часом як у його наслідувачів бачиш саму номенклатуру (М. Драгоманов);

Хоч Довгий вважався слугою султанського сина, той незабаром став мовби його відлунням, блідим повторенням, безсилим наслідувачем, гнався за своїм візиром і ніколи не міг наздогнати (П. Загребельний);

Більшість сучасників і наступних дослідників вважали його [Михайла Петренка] наслідувачем Шевченка (І. Дзюба).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наслідувач — наслі́дувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наслідувач — жм. папуга; (стилю) епігон; (ідей) ПОСЛІДОВНИК; п! ПІДСПІВАЧ. Словник синонімів Караванського
  3. наслідувач — -а, ч. 1》 Той, хто наслідує кого-, що-небудь. 2》 чого. Той, хто наслідує чиї-небудь погляди, дотримується якогось учення; послідовник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наслідувач — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн. Словник синонімів української мови
  5. наслідувач — Наслі́дувач, -ча, -чеві, чем; -вачі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. наслідувач — НАСЛІ́ДУВАЧ, а, ч. 1. Той, хто наслідує кого-, що-небудь. Шевченко знав, що справжній творець повинен бути самобутнім, оригінальним художником, а не наслідувачем (Літ. газ., 2. VI 1949, 2). 2. чого. Словник української мови в 11 томах
  7. наслідувач — Наслідувач, -ча м. Подражатель. Желех. Словник української мови Грінченка