1. Словник української мови у 20 томах

наслідувати

НАСЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., діал. НАСЛІ́ДИТИ, джу, диш, док., що.

1. Повторяти, відтворювати чиї-небудь дії, рухи і т. ін. або ознаки, особливості чого-небудь.

Пан маршалок дуже добре наслідував голос, і вимову, і жести селян (І. Франко);

Кіндрат .. був закоханий у свого полковника і намагався у всьому його наслідувати (П. Панч);

Від покійного князя Таврійського я навчився наслідувати чужі голоси (Р. Іваничук);

– Шановний, – підвівся Кублей із свого місця і, наслідуючи комісара Мегре, свого улюбленого літературного героя, взяв для чогось у руки люльку (О. Чорногуз);

Він обрав шлях офіцера, наслідуючи свого батька, наслідуючи те, що було створено до нього (Г. Пагутяк).

2. Одержувати щось у спадщину від кого-, чого-небудь.

Він після Грицькової смерті наслідував його добро (Панас Мирний);

Вона [Єлизавета] відновила Сенат: так було при Петрі І, вона наслідувала його, та й так було легше: віжки в одних руках (Ю. Мушкетик).

3. Дістати генетично яку-небудь рису, властивість від батьків або попередніх поколінь.

Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами (О. Кобилянська);

Пантелеймон Куліш наслідував батьків крутий норов і гарячий темперамент, від матері ж – схильність і любов до художнього народного слова (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наслідувати — (зображати таким, як було) передавати, відтворювати, копіювати, книжн. (з гумором) імітувати, зневажл. мавпувати. Словник синонімів Полюги
  2. наслідувати — наслі́дувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. наслідувати — Наслі́дувати. Імітувати, підробляти. З кріличих шкір підробляють, наслідують кожухи з иныиих звірят, як н. пр. бобра, горностая, тхора, куницю, соболя, парда, киртицю, видру, зебру, тигра, дику кітку і ин. (Товариш, 1908, 108) // пол. Українська літературна мова на Буковині
  4. наслідувати — Копіювати; (кого) іти слідами <�стопами>, повторювати, мавпувати, брати за взірець, брати приклад з, топтати стежку чию, г. взоруватися на, жм. бути папугою; (мову) переймати язика; (висміваючи) пародіювати. Словник синонімів Караванського
  5. наслідувати — [нас'л’ідуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  6. наслідувати — -ую, -уєш, недок. і док., діал., наслідити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Повторяти, відтворювати чиї-небудь дії, рухи і т. ін. або ознаки, особливості чого-небудь. 2》 Одержувати щось у спадщину від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. наслідувати — 1. спадкувати, поспадкувати, успадковувати, успадкувати, поуспадковувати 2. це йти слідами Словник чужослів Павло Штепа
  8. наслідувати — НАСЛІ́ДУВАТИ кого, що (перейнявши, засвоївши, зображати, виражати з можливою точністю чиї-небудь дії, рухи, звуки тощо або ознаки, особливості чого-небудь); КОПІЮВА́ТИ (наслідувати з максимальною точністю, у всьому); ІМІТУВА́ТИ книжн. Словник синонімів української мови
  9. наслідувати — Наслі́дувати, -дую, -дуєш кого, що (а не кому, чому) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. наслідувати — НАСЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., діал., НАСЛІ́ДИТИ, джу, диш, док.. перех. 1. Повторяти, відтворювати чиї-небудь дії, рухи і т. ін. або ознаки, особливості чого-небудь. Пан маршалок дуже добре наслідував голос, і вимову, і жести селян (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. наслідувати — Наслідувати, -дую, -єш гл. 1) Наслѣдовать. Що робити мені, щоб життя вічне наслідувати? Єв. Мр. X. 17. 2) — кого́, що. Подражать. Желех. Словник української мови Грінченка