насмикувати

НАСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСМИ́КАТИ, насми́каю, насми́каєш і насми́чу, насми́чеш, док., чого.

1. Смикаючи, добувати витягати, виривати що-небудь у якій-небудь кількості.

Він насмикував з матраца папірців, знов зшивав їх у блокнотик (П. Загребельний);

Він обережно насмикав сіна і потрусив (М. Коцюбинський);

Поки Оля насмикала руками .. з скирти рядно соломи, віз підкотив до двору (Л. Юхвід);

З передпокою рушив [Ілько] до вітальні, щоб на балконі насмикати з ящикових плантацій свіжої городини (А. Крижанівський);

Накотився туман, пробирала сирiсть. Циган насмикав сiна i вкрив плечi (Р. Андріяшик).

2. Карати кого-небудь за якусь провину, смикаючи, сіпаючи за вуха або за чуба.

Піти й просто сказати йому [дідові] про вчинену шкоду Софійка не наважується. В діда поганюща звичка хапати за вухо .. і насмикає так, що потім горять ті вуха, хоч уночі присвічуй (А. Дімаров);

Які ще варіанти? Везти [непритомну] самому до найближчої лікарні, і .. покласти перед входом? Або привести до тями, .. насмикати за вуха, розпитати, де живе (А. Кокотюха).

3. перен., розм. Невміло, непослідовно вибирати з тексту, з різних джерел яку-небудь кількість уривків, цитат, фактів і т. ін., які спотворюють дійсність або зміст, думку висловленого.

Через отой страх перед метикуватими критиками, які можуть насмикати цитат і зварганити цілу оказію, аж буде мені непереливки, я й замовчав дещо з Іванового характеру. Тепер каюсь: голе тіло світиться (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

насмикувати

Значення в інших словниках