1. Словник української мови у 20 томах

насмішкуватість

НАСМІ́ШКУВАТІСТЬ, тості, ж.

Властивість за знач. насмі́шкуватий 2.

Ватя вийшла в прихожу і переглянулась з матір'ю. В її очах виявлялась насмішкуватість (І. Нечуй-Левицький);

В її дзвінкому молодому голосі чулася майже одверта насмішкуватість (Л. Первомайський);

Коли зустрівся мені погляд великих Клементининих очей, здавалося, стривожених і трохи розгублених, то не знайшов у собі ні злості, ні насмішкуватості (П. Загребельний);

Штукенгайзен дивився на нього з фоторепродукції з зацікавленням, хоч і з деякою грайливою насмішкуватістю (Любко Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насмішкуватість — насмі́шкуватість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. насмішкуватість — -тості, ж. Властивість за знач. насмішкуватий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. насмішкуватість — НАСМІ́ШКУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. насмі́шкуватий 2. Ватя вийшла в прихожу і переглянулась з матір’ю. В її очах виявлялась насмішкуватість (Н.-Лев., IV, 1956, 95); В її дзвінкому молодому голосі чулася майже одверта насмішкуватість (Перв., Материн.. хліб, 1960, 115). Словник української мови в 11 томах