наспівний
НАСПІВНИ́Й, а́, е́.
1. Протяжливий, схожий на спів.
Житецький проникливим наспівним голосом прочитав щойно написаний вірш (О. Гончар);
Бесіда прибутніх дуже до нашої була подібна, але якась кругліша, наспівна, підбита вольним вітром (М. Дочинець);
В релігійній частині вертепу говірний вірш діалогів поєднується з наспівним віршем кантів (з наук. літ.);
Вправи на мовну постановку голосу виконуються двома способами – наспівним та розмовним (з навч. літ.).
2. Приємний для слуху, благозвучний; мелодійний.
Творчі пошуки музичної виразності бувають успішними лише тоді, коли оперні герої наділені широко наспівними аріями, рельєфними речитативами (з наук. літ.);
Д. Січинський створив музику для хору виразно наспівну і глибоко емоційну, романсового складу (із журн.).
Значення в інших словниках
- наспівний — наспівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- наспівний — -а, -е. 1》 Протяжливий, схожий на спів. 2》 Приємний для слуху, благозвучний; мелодійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наспівний — НАСПІВНИ́Й (про голос, звуки і т. ін. — мелодійно-протяжний); СПІВУ́ЧИЙ, СПІВЛИ́ВИЙ, СПІ́ВНИ́Й рідше (схожий на спів); ПІСЕ́ННИЙ (схожий за ритмом на пісню). Словник синонімів української мови
- наспівний — НАСПІВНИ́Й, а́, е́. 1. Протяжливий, схожий на спів. Поетична віршована мова інтонаційно більш наспівна, ніж прозова (Худ. чит.., 1955, 17). 2. Приємний для слуху, благозвучний; мелодійний. У музиці І. Словник української мови в 11 томах