наспілий

НАСПІ́ЛИЙ¹, а, е.

Дієпр. акт. до наспі́ти¹ (див. наспіва́ти²).

Озер осінніх сонні небеса І щучі дні, наструнені на спінінг, І помідорів на росі наспілих Краса притомлена, примружена краса (М. Вінграновський).

НАСПІ́ЛИЙ², а, е.

Дієпр. акт. до наспі́ти² (див. наспіва́ти)³.

І тут народ заворушився. Зразу нашіптували собі, змовлялись, переповідали собі наспілі вісті, та ніхто не мав відваги виступити (А. Чайковський);

Звернувся [князь] до них [воїв] із наспілим, на його думку, казанням (Д. Міщенко);

– У чому тут справа? – поцікавився наспілий турист (А. Кокотюха).