наспіл
НА́СПІЛ, присл.
1. Спільно, для спільного обробітку (про поле).
– Тепер люди беруть наспіл поле не з половини, а з третини (І. Нечуй-Левицький).
2. Те саме, що сполови́ни.
Загадали ми, бач, молоком Із батьком наспіл торгувати (І. Франко);
– Ех, коли б це худоби більше, – задумався Свирид Яковлевич. – Щоб кожен бідняк по конячині мав. А то знову-таки .. прийдеться на поклон іти, віддавати землю наспіл... (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наспіл — на́спіл прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- наспіл — присл. 1》 Спільно, для спільного обробітку (про поле). 2》 Те саме, що споловини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наспіл — На́спіл і на́вспі́л, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наспіл — НА́СПІЛ, присл. 1. Спільно, для спільного обробітку (про поле). — Тепер люди беруть наспіл поле не з половини, а з третини (Н.-Лев., IV, 1956, 223). 2. Те саме, що сполови́ни. Словник української мови в 11 томах
- наспіл — На́спіл нар. Пополамъ съ кѣмъ-нибудь, съ половины. Баба засадила город наспіл з... Своєї землі мало, — беремо в пана наспіл. Словник української мови Грінченка