наспід

НАСПІ́Д, присл.

У напрямі до низу, до чого-небудь, що міститься в нижній частині.

Якщо він [човен] тепер не причалить до берега твердого, то піде наспід... Піде! (Б. Лепкий);

* Образно. Нові враження, нові обставини, нові інтереси, нове юнацьке життя так поглушили спогади сільської школи, загнали їх кудись глибоко наспід, що зразу й не витягнеш їх звідтіль... (С. Васильченко);

// На нижню частину, на дно.

Викопали хлопці яму чумакові; Наспід положили дошки ясенові (Я. Щоголів);

Я відчував, що позбавляюсь сил. Вага одежі й Жабі тягли мене наспід, під лід (Олесь Досвітній);

Серце Григорієві чомусь застрибало, мов дурне. Він нишком глянув на Наталку – бавиться з ведмежам – і крадькома поклав світлину наспід (І. Багряний);

Макогон обвів червоним олівцем якусь цифру в своїх паперах, заклопотано перетасував їх: одні поклав наспід, інші зверху (О. Гуреїв);

Тепер кузов був заповнений ущерть, декому для певності довелося влягтися наспід (А. Кокотюха);

// Під що-небудь.

Пошили сині всім жупани, Наспід же білії каптани, – Щоб був козак, а не мугир (І. Котляревський);

– Я швиденько спідню [сорочку] – наверх, а чорну – наспід і з чистим сумлінням пішов до церкви (І. Микитенко).