наспіл
НА́СПІЛ, присл.
1. Спільно, для спільного обробітку (про поле).
— Тепер люди беруть наспіл поле не з половини, а з третини (Н.-Лев., IV, 1956, 223).
2. Те саме, що сполови́ни.
— Візьмеш усе моє поле наспіл: собі забереш половину хліба, а половину звезеш в мій тік (Н.-Лев., IV, 1956, 193);
— Отож на жердці висять непопрані мішечки, попріють чисто від землі, а я ж на них наспіл коноплі брала… (Л. Янов., І, 1959, 56).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наспіл — на́спіл прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- наспіл — присл. 1》 Спільно, для спільного обробітку (про поле). 2》 Те саме, що споловини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наспіл — НА́СПІЛ, присл. 1. Спільно, для спільного обробітку (про поле). – Тепер люди беруть наспіл поле не з половини, а з третини (І. Нечуй-Левицький). 2. Те саме, що сполови́ни. Загадали ми, бач, молоком Із батьком наспіл торгувати (І. Словник української мови у 20 томах
- наспіл — На́спіл і на́вспі́л, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наспіл — На́спіл нар. Пополамъ съ кѣмъ-нибудь, съ половины. Баба засадила город наспіл з... Своєї землі мало, — беремо в пана наспіл. Словник української мови Грінченка