настановлення
НАСТАНО́ВЛЕННЯ, я, с.
1. Те саме, що настано́ва.
– Надсилай оці свої міркування прямо в наркомат, – радить Черниш Брянському. – Там, я певен, їх обов'язково візьмуть до уваги при складанні нових настановлень (О. Гончар);
Бурмотів Феопемпт знов про патріарха Фотія, про його настановлення й веління (П. Загребельний).
2. Дія за знач. наставля́ти 1.
Польська аристократія .. з .. презирством і зневагою вже дивиться на своїх королів, що навіть цілком байдуже ставиться до настановлення їх російським урядом (М. Старицький);
Цар прийняв усі пункти, окрім того, де говорилось про настановлення митрополита в Києві з Москви (І. Нечуй-Левицький);
Поки укладали посольство до Москви.., з Москви надійшов указ про настановлення ще трьох московських комендантів в українських містах: Богданова в Чернігові, Яковлєва в Переяславі і Пашкова в Стародубі (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- настановлення — настано́влення іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- настановлення — -я, с., рідко. Те саме, що настанова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- настановлення — НАСТАНО́ВЛЕННЯ, я, с., рідко. Те саме, що настано́ва. — Надсилай оці свої міркування прямо в наркомат, — радить Черниш Брянському. — Там, я певен, їх обов’язково візьмуть до уваги при складанні нових настановлень (Гончар, III, 1959, 84). Словник української мови в 11 томах