настановчий
НАСТАНО́ВЧИЙ, а, е.
Те саме, що настано́вний.
Слово “керівництво” означає настановчу, часом законодавчу діяльність (з наук.-попул. літ.);
Поряд із героїчним епосом Гомера до літературних надбань архаїки належить настановчий епос Гесіода (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me