настановчий

НАСТАНО́ВЧИЙ, а, е.

Те саме, що настано́вний.

Слово “керівництво” означає настановчу, часом законодавчу діяльність (з наук.-попул. літ.);

Поряд із героїчним епосом Гомера до літературних надбань архаїки належить настановчий епос Гесіода (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me