настирливець
НАСТИ́РЛИВЕЦЬ, вця, ч.
Той, хто набридає, надокучає своїми діями.
Він [собака] кидається то до опецькуватого Петра, то до переляканої Наталки .. Діти відбиваються вінками від настирливця – квіти розриваються, вінки розтоптуються (І. Драч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me