настирливий

НАСТИ́РЛИВИЙ, а, е.

1. Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий.

Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (І. Нечуй-Левицький);

Марко вирішив позбавитись настирливих сусідів (М. Трублаїні);

Над колоною .. густою завісою курилась пилюга і чорною хмарою роїлися настирливі мухи (Ю. Збанацький);

// перен. Який не припиняється, неприємно вражаючи одноманітністю.

Темне небо .. неприязно зустріло їх настирливим холодним дощем (А. Хижняк);

Антон Іванович уже крізь сон почув настирливий стук у шибку (М. Стельмах).

2. перен. Який довго, невідступно зберігається в свідомості, якого важко позбутися (про думку, ідею і т. ін.); невідчепний, нав'язливий.

Він бажав зайнятись бодай фізичною працею, щоб не допускати собі до голови настирливих думок і згадок (І. Франко);

– Ви віддали заводські лабораторії людині з настирливою ідеєю, яка ні собі, ні вам, ні лаборанткам .. не дасть спокою ані на мить (Ю. Шовкопляс);

Це бажання було таким настирливим, що ледве не примусило зробити небезпечний крок – схопитись на ноги (В. Козаченко).

3. Завзятий, наполегливий у своїх діях.

Вона була активна й наполеглива, настирлива й нещадна до тих, хто ставав їй на дорозі (Ю. Яновський);

На вузеньких вулицях Марокко вирує життя. Настирливі крамарі зазивають покупців до своїх крамниць (із журн.).