настирливий
НАСТИ́РЛИВИЙ, а, е.
1. Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий.
Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (Н.-Лев., III, 1956, 225);
Марко вирішив позбавитись настирливих сусідів (Трубл., Шхуна.., 1940, 174);
Над колоною.. густою завісою курилась пилюга і чорною хмарою роїлися настирливі мухи (Збан., Між.. людьми, 1955, 76);
// перен. Який часто повторюється, одноманітно діє, неприємно вражаючи.
Темне небо.. неприязно зустріло їх настирливим холодним дощем (Хижняк, Тамара, 1959, 165);
Антон Іванович уже крізь сон почув настирливий стук у шибку (Стельмах, Правда.., 1961, 200).
2. перен. Який довго, невідступно діє, виявляється (про думку, ідею і т. ін.); невідчепний, нав’язливий.
Він бажав зайнятись бодай фізичною працею, щоб не допускати собі до голови настирливих думок і згадок (Фр., VI, 1951, 255);
— Ви віддали заводські лабораторії людині з настирливою ідеєю, яка ні собі, ні вам, ні лаборанткам.. не дасть спокою ані на мить (Шовк., Інженери, 1956, 72);
Це бажання було таким настирливим, що ледве не примусило зробити небезпечний крок — схопитись на ноги (Коз., Зол. грамота, 1939, 93).
3. Завзятий, наполегливий.
Вона була активна й наполеглива, настирлива й нещадна до тих, хто ставав їй на дорозі (Ю. Янов., II, 1954, 66).
Значення в інших словниках
- настирливий — насти́рливий прикметник Орфографічний словник української мови
- настирливий — НЕВІДЧЕПНИЙ, ДОКУЧЛИВИЙ, НАПОЛЕГЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
- настирливий — див. докучливий; завзятий; нав'язливий Словник синонімів Вусика
- настирливий — [настирлиевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- настирливий — -а, -е. 1》 Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий. || перен. Який часто повторюється, одноманітно діє, неприємно вражаючи. 2》 перен. Який довго, невідступно діє, виявляється (про думку, ідею і т. ін.); невідчепний, нав'язливий. 3》 Завзятий, наполегливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- настирливий — НАСТИ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий. Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (І. Словник української мови у 20 томах
- настирливий — НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
- настирливий — Насти́рливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- настирливий — Настирливий и настирний, -а, -е Надоѣдливый. Настирлива муха. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. Настирна дитина. Словник української мови Грінченка