1. Великий тлумачний словник сучасної мови

настирливий

насти́рливий

-а, -е.

1》 Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий.

|| перен. Який часто повторюється, одноманітно діє, неприємно вражаючи.

2》 перен. Який довго, невідступно діє, виявляється (про думку, ідею і т. ін.); невідчепний, нав'язливий.

3》 Завзятий, наполегливий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настирливий — насти́рливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. настирливий — НЕВІДЧЕПНИЙ, ДОКУЧЛИВИЙ, НАПОЛЕГЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. настирливий — див. докучливий; завзятий; нав'язливий Словник синонімів Вусика
  4. настирливий — [настирлиевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. настирливий — НАСТИ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий. Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (І. Словник української мови у 20 томах
  6. настирливий — НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. настирливий — Насти́рливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. настирливий — НАСТИ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий. Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. настирливий — Настирливий и настирний, -а, -е Надоѣдливый. Настирлива муха. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. Настирна дитина. Словник української мови Грінченка