настовбурчуватися

НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ і рідко НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАСТОВБУ́РЧИТИСЯ і рідко НАСТОБУ́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Розсуваючись, підніматися, ставати сторч (про волосся, шерсть і т. ін.).

Дрож проходить по тілу Петру, чуб настовбурчується (М. Чабанівський);

Його темні очі погасли й ніби померкли, а волосся на голові настовбурчилось і стирчало (І. Нечуй-Левицький);

Посипалася незчисленна сила іскор, тільки Киць-Киць не стала їх збирати, як перше, – шерсть на ній настовбурчилась і одразу почорніла, як сажа (Грицько Григоренко);

Визвірився на Павла старший вояка, й вуси та брови йому настовбурчились, а в очах мигнуло блискавкою (С. Черкасенко);

* Образно. З обох боків вузенької долини настовбурчились дві височенні гори, вкриті аж до самого низу темними смерековими борами (І. Франко).

2. розм. Не прилягати щільно, а, піднімаючись, стирчати (про одяг).

Він одягнув сірий новий плащ з прорезиненої матерії, що настовбурчувався на ньому на всі боки... (Л. Первомайський);

Климова смушева шапка .. настобурчилась і з'їхала аж на потилицю (І. Нечуй-Левицький);

Одежа намокла, настовбурчилась і стала наче бляшана (В. Кучер);

Берова куртка на грудях і на спині настовбурчилась, а поясок штанів з'їхав (П. Колесник).

3. Розставляти, піднімати пір'я (про птахів).

На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір'ячком, водила шестеро курчат (М. Коцюбинський);

Відрана він [ворон] сидів, настовбурчившись, на гребені хлівця і слухав, як під благенькою стріхою порохкує кабан, сокочуть кури (В. Дрозд).

4. перен., розм. Внутрішньо напружуватися, насторожуватися або надуватися, нахмурюватися, насуплюватися (про людей).

– Візьміть когось із них – вони зразу впізнають, – звернувся один міліціонер до Таракана. Але хлопці стояли, настовбурчившись. Ніхто не виявив жодної охоти їхати кудись там, щоб пізнавати Матроса (І. Микитенко);

– Як що? – чомусь настовбурчився Коля (М. Хвильовий);

Не може Артем стриматися, споважніє одразу і, як півник, настовбурчиться (А. Головко).