настовбурчувати

НАСТОВБУ́РЧУВАТИ і рідко НАСТОБУ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОВБУ́РЧИТИ і рідко НАСТОБУ́РЧИТИ, чу, чиш, док., що.

1. Розсувати в боки, наїжачувати (плавники, колючки і т. ін.).

Почепившись на гачок, сердиті йоржі настовбурчували колючки і сходили слизотою (О. Донченко);

Їжак не хотів розгорнутись, настовбурчував голки, то вони [діти] кидали ним об землю, пробували лоскотати патичками – й хоч би тобі що! (Є. Гуцало);

А ось іде камбала. Вона розчепірилась на шнурі, настовбурчила всі свої плавники й огинається (Остап Вишня).

2. Піднімати вверх, ставити сторч (пір'я, волосся, шерсть і т. ін.).

Кумедно настовбурчуючи задерикуваті чубчики, птахи пурхають з дерева на дерево (з газ.);

Ходить півень вздовж подвір'я, Настовбурчив грізно пір'я (І. Нехода);

Він [Лев] вийшов з своєї палати, настовбурчив свою гриву, вискалив зуби і закивав хвостом (з казки);

* Образно. [Гликерії] видно кудлаті молоді берестки, які сердито настовбурчили листя і грізно тріпочуть ним (В. Винниченко);

// Піднімати, щоб не прилягало щільно, а стирчало.

Настовбурчив [Безбородько] шапку на голові і зібрався йти (М. Стельмах);

// Насуплювати (брови).

З куреня виліз дід. Він зіперся на руки і настовбурчив кошлаті брови на дітей (Ю. Яновський).