настовбурчувати

НАСТОВБУРЧУВАТИ і рідко НАСТОБУРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОВБУРЧИТИ і рідко НАСТОБУРЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Розсувати в боки, наїжачувати (плавники, колючки і т. ін.).

Почепившись на гачок, .. сердиті йоржі настовбурчували колючки і сходили слизотою (Олесь Донченко, V, 1957, 8);

У молодому сосняку настовбурчують опалі голки оранжеві рижики (Наука і життя, 10, 1962, 46);

А ось іде камбала. Вона розчепірилась наш нурі, настовбурчила всі свої плавники й огинається (Остап Вишня, I, 1956, 186);

— Ви — мов їжак, що настовбурчив усі свої голки... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 203).

2. Піднімати вверх, ставити сторч (пір’я, волосся, шерсть і т. ін.).

Ходить півень вздовж подвір’я, Настовбурчив грізно пір’я (Іван Нехода, Казки.., 1958, 25);

Він [Лев] вийшов з своєї палати, настовбурчив свою гриву, вискалив зуби і закивав хвостом (Українські народні казки, легенди.., 1957, 43);

Навіть рука батькова опустилася хлопцеві на голову, але не погладив.., а навпаки — повів проти волосся, настовбурчив і так вихрястого чуба (Андрій Головко, II, 1957, 252);

// Піднімати, щоб не прилягало щільно, а стирчало.

Настовбурчив [Безбородько] шапку на голові і зібрався йти (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 253);

// Насуплювати.

З куреня виліз дід. Він зіперся на руки і настовбурчив кошлаті брови на дітей (Юрій Яновський, I, 1958, 351).