настогидлий
НАСТОГИ́ДЛИЙ, а, е, розм.
Який дуже набрид, надокучив, настогид.
Навіть померти від голоду й спраги в отих піднебесних, білих від спекоти горах вважав за ліпше, аніж ковтати пилюгу в настогидливій ваці (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me