насторожувати

НАСТОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОРОЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., кого, що і без прям. дод.

Виклика́ти посилену увагу, зосередженість, занепокоєння, тривогу.

Кожного брати під захист, за кожного заступатись – ця уперта звичка доньчина і дивує, і трохи насторожує Яцубу (О. Гончар);

Така незвична тиша, що від неї дзвеніло у вухах. Вона мимоволі насторожувала, будила неясну тривогу, чекання (С. Журахович);

Навальний кінський тупіт з лісу насторожив загін (Іван Ле);

Забейко вловив якусь збудженість у голосі дівчини, яка, правду сказати, насторожила його (Ірина Вільде).

◇ (1) Насторо́жувати (нашоро́шувати, наго́стрювати, насторо́чувати і т. ін.) / насторо́жити (нашоро́шити нагостри́ти, насторо́чити і т. ін.) ву́ха:

а) напружено, уважно прислухатися до чогось (про людину).

Простягають [селяни] шиї, вирячують очі і насторожують вуха, щоб хоч трохи почути з того, що говориться в коршмі [корчмі] (І. Франко);

Він [парубок] притаїв дух; насторожив уха, слуха... (Панас Мирний);

Хто балака, Хто кобзаря слуха. А Залізняк попереду Нашорошив уха (Т. Шевченко);

При цих словах Бичковський насторочив вуха і покрутив вуса. (І. Нечуй-Левицький);

Боярин насторочує вуха, а потім крутить носом (І. Нечуй-Левицький);

Семен розплющив очі, підвівся і насторошив вуха (М. Коцюбинський);

б) з напруженою увагою, з великим інтересом готуватися до слухання чогось.

Воловик насторожив уші, увесь потонув в увазі, в чеканні, що скаже Марина (Г. Епік);

– Молодице, нашорошуйте вуха, бо новина буде (Б. Грінченко);

в) прислухаючись, піднімати вуха (про тварину).

Запорожець .. виграє на бандурі, а біля його стоїть, насторочивши вуха, прив'язаний до дуба кінь (О. Стороженко);

Вража птиця безперестанку так стрепехається у торбинці, що конячка наструнчує вуха (Марко Вовчок).