настоятель
НАСТОЯ́ТЕЛЬ, я, ч.
1. Начальник чоловічого монастиря; ігумен.
До Верхівні часто їздить настоятель монастиря (Н. Рибак).
2. Старший священик православної церкви.
Після служби духовенство виходило на водосвященіє [водосвяття]; настоятель ішов попереду (О. Стороженко);
Прибули [Гузь з обозом] на Куренівку, прямо до обійстя настоятеля церкви (Ф. Бурлака).
3. діал. Спадкоємець.
Зять [Миколи] пам'ятав, що живе в тестя у приймах і що він настоятель на Джерине поле й ґрунт (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- настоятель — настоя́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- настоятель — 1. Те саме, що священик парафіяльний; 2. Те саме, що ігумен Словник церковно-обрядової термінології
- настоятель — -я, ч. 1》 Начальник чоловічого монастиря; ігумен. 2》 Старший священик православної церкви. 3》 діал. Спадкоємець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- настоятель — Парох, ігумен Словник чужослів Павло Штепа
- настоятель — НАСТОЯ́ТЕЛЬ (управитель чоловічого монастиря); ІГУ́МЕН (у православній церкві); АБА́Т (у католицькій церкві); ПРІО́Р (невеликого католицького монастиря). Після служби духовенство виходило на водосвященіє; настоятель ішов попереду (О. Словник синонімів української мови
- настоятель — НАСТОЯ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Начальник чоловічого монастиря; ігумен. До Верхівні часто їздить настоятель монастиря (Рибак, Помилка.., 1956, 53). 2. Старший священик православної церкви. Словник української мови в 11 томах