настрочувати
НАСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., що.
1. Вистрочувати що-небудь на чомусь у певній кількості.
– Ти б на мою онучку глянув: там така жвава, та вродлива, та розумниця: і дідові шкарпетки зв'язала, і на зінгерівській машинці скільки того плаття настрочила (В. Лихоносов).
2. Нашивати, пришивати що-небудь за допомогою строчіння.
3. тільки док., перен., розм. Швидко написати що-небудь.
[Храпко:] Зараз же сяду та настрочу жалобу, хай припнуть тебе, бісова вовцюго!.. (Панас Мирний);
Чужоземець додумався враз Листа настрочить (С. Крижанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- настрочувати — настро́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- настрочувати — -ую, -уєш, недок., настрочити, -рочу, -рочиш, док., перех. 1》 Вистрочувати що-небудь на чомусь. 2》 Нашивати, пришивати що-небудь за допомогою строчіння. 3》 тільки док., перен., розм. Швидко написати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- настрочувати — НАСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех. 1. Вистрочувати що-небудь на чомусь. 2. Нашивати, пришивати що-небудь за допомогою строчіння. 3. тільки док., перен., розм. Швидко написати що-небудь. Словник української мови в 11 томах