1. Словник української мови у 20 томах

наструнчувати

НАСТРУ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРУ́НЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, розм.

Те саме, що настро́ювати 1, 3, 4.

Довбня, наструнчивши скрипку, поцигикав – поцигикав і вийшов насеред хати (Панас Мирний);

– Га, погана Вороно! – скрикнула Сова. – Я знаю, се ти наструнчила їх [птахів] против мене (І. Франко);

Наструнчив [українських зрадників] Ватікан і підкупив собі для темної справи тих, хто давно вже спеціалізувався на ремеслі змії і скорпіона (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наструнчувати — настру́нчувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. наструнчувати — див. підбурювати; радити Словник синонімів Вусика
  3. наструнчувати — -ую, -уєш, недок., наструнчити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Те саме, що настроювати 1), 3), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наструнчувати — НАСТРО́ЮВАТИ (музичний інструмент), СТРО́ЇТИ рідше, НАЛАШТО́ВУВАТИ, НАЛА́ГОДЖУВАТИ, НАЛА́ДЖУВАТИ, ЛА́ДИТИ, ЛАДНА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, НАСТРУ́НЧУВАТИ розм. рідше (струнні інструменти). — Док. Словник синонімів української мови
  5. наструнчувати — Настру́нчувати, -чую, -чуєш; настру́нчити, -ру́нчу, -чиш; настру́нч, -ру́нчте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. наструнчувати — НАСТРУ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРУ́НЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Те саме, що настро́ювати 1, 3, 4. Довбня, наструнчивши скрипку, поцигикав — поцигикав і вийшов насеред хати (Мирний, III, 1954, 202); — Га, погана Вороно! — скрикнула Сова. Словник української мови в 11 томах
  7. наструнчувати — Наструнчувати, -чую, -єш сов. в. наструнчити, -чу, -чиш, гл. = настренчувати, настренчити. Наструнчити їх, щоб уже в один голос співали. Мир. ХРВ. 278. Словник української мови Грінченка