1. Словник української мови у 20 томах

наступальний

НАСТУПА́ЛЬНИЙ, а, е.

Стос. до наступу; який має характер наступу.

Табір запорожців, як бойовий порядок, дозволяв швидко переходити від наступального бою до оборонного і навпаки (з газ.);

Суддя повела обережну, але наступальну розмову (Ю. Збанацький);

// Який служить для наступу.

У давнину меч як наступальна зброя відіграв, без сумніву, суттєву роль (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наступальний — наступа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. наступальний — -а, -е. Стос. до наступу; який має характер наступу. || Який служить для наступу. Наступальна зброя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наступальний — НАСТУПА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до наступу; який має характер наступу. Страйки 1912 року мають характер наступальний, а не оборонний (Ленін, 23, 1972, 192); Бойову наступальну пропаганду проти релігійних пережитків ведуть лектори-атеїсти (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах