1. Словник української мови у 20 томах

настійний

НАСТІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється з наполегливістю, завзяттям; сповнений наполегливості, завзяття.

Максим прожив у Чернігові тиждень і, незважаючи на настійні умовляння матері побути ще, став збиратися в дорогу (Н. Рибак);

Я вважав, що найкращий спосіб виправлення вад – це настійний показ позитивного прикладу (О. Довженко).

2. Дуже потрібний; невідкладний.

Після болісного переживання обидві [жінки] відчули настійну потребу поділитися потаємним (Яків Баш);

Тісне співробітництво конструкторів, виробників і експлуатаційників – настійна вимога дня (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настійний — насті́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. настійний — (- потребу) НАГАЛЬНИЙ; (- прохання) НАПОЛЕГЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. настійний — -а, -е. 1》 Який здійснюється з наполегливістю, завзяттям; сповнений наполегливості, завзяття. 2》 Дуже потрібний; невідкладний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. настійний — НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (про дії, прагнення і т. ін. — який здійснюється з виявом завзяття, стійкості тощо); УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який здійснюється з наполегливістю й вимагає тривалих зусиль); НЕВТО́МНИЙ, НЕВТОМЛЕ́ННИЙ рідше... Словник синонімів української мови
  5. настійний — НАСТІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється з наполегливістю, завзяттям; сповнений наполегливістю, завзяттям. Максим прожив у Чернігові тиждень і, незважаючи на настійні умовляння матері побути ще, став збиратися в дорогу (Рибак, Час.. Словник української мови в 11 томах