настійний

НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (про дії, прагнення і т. ін. — який здійснюється з виявом завзяття, стійкості тощо); УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який здійснюється з наполегливістю й вимагає тривалих зусиль); НЕВТО́МНИЙ, НЕВТОМЛЕ́ННИЙ рідше, НЕВТОМИ́МИЙ рідше (який характеризується наполегливістю, невтомністю, постійністю); НАСТІ́ЙНИЙ, НАСТІ́ЙЛИВИЙ (звичайно із сл. прохання, умовляння, вимога, запитання, прагнення тощо). Знав він, що це будуть роки сумнівів і вагань, роки невсипущої, наполегливої боротьби (П. Оровецький); Боротьба була довга й уперта, але я переміг (З. Тулуб); Слава тому, хто в годину цю грізну в праці невтомній поборює млу (В. Сосюра); Не покидає його одно: надія. ..І це держить його в силі, дає йому завзяття до невтомимої праці (А. Крушельницький); Таким настійним було бажання зайти зараз туди, ..і поблукати в саду (А. Хижняк). — Пор. 1. напру́жений, неосла́бний.

НАСТІ́ЙНИЙ (про потребу, необхідність і т. ін. — дуже потрібний, життєво необхідний), НАГА́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КРА́ЙНІЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, НАСУ́ЩНИЙ книжн., ПЕКУ́ЧИЙ підсил.; ПИ́ЛЬНИЙ (про прохання, потребу і т. ін.). Після болісного переживання обидві (жінки) відчули настійну потребу поділитися потаємним (Я. Баш); Життя ставить свої настійні вимоги; Ніякого заперечення не може викликати думка про доконечну потребу визначення (дефініції) предмета тієї чи іншої науки (М. Рильський); (Нонна:) Але ж ми не потурбували б Трохима Васильовича, коли б для цього не було крайньої потреби (Л. Дмитерко); Перекладаю ("Івана Вишенського") близько, віддаляючись від оригіналу в будові фрази тільки в конечній потребі (В. Самійленко); Зазначу тільки свою радість, що власне Ви взяли цю справу в свої руки, бо вже давно почувається пекуча потреба в упорядкуванню видань для люду (М. Коцюбинський); — Маю до вас пильне-пильне прохання (С. Васильченко).