насупуватий

НАСУ́ПУВАТИЙ, а, е.

Досить насуплений (про людину);

// Який виражає таку насупленість.

Повз веселий гурток поволі пройшов теж шестикласник, Петрусь Химченко: сухорлявий хлопець, не дуже рославий, з насупуватим видом (А. Кримський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me