насурмити
НАСУРМИ́ТИ¹, млю́, ми́ш; мн. насурмля́ть; док., розм.
Насупити.
– Гей, приберіть ратища, повиколюєте очі, – вдавано гнівно насурмив брови, а подумки відзначив: “Вскочив у халепу” (Ю. Мушкетик);
Глоба прогорнув сторінку, насурмивши брови, прочитав [наказ] уголос (Г. Колісник).
НАСУРМИ́ТИ², млю́, ми́ш; мн. насурмля́ть; док., що.
Нафарбувати, начорнити.
– Вибирай, дівчино, персик, А хоч стьожку чи корали .. Та хоч трішки купервасу В свято брови насурмити (Я. Щоголів).
НАСУ́РМИТИ, млю, миш; мн. насу́рмлять; док., що, розм.
Те саме, що насу́пити 1.
Кузьмін мовчить, мов води в рот набрав, або читає книгу.., або думає щось, похмуро насурмивши свої густі аж кошлаті брови (Ю. Збанацький);
[Лотоцький (повертається):] Слухайте, Шметелюк. А ви не бачили, хто там?.. Нема. (Стоїть, насурмивши брови) (І. Микитенко).
Значення в інших словниках
- насурмити — насу́рмити дієслово доконаного виду насупити розм. насурми́ти 1 дієслово доконаного виду зіграти на сурмі розм. насурми́ти 2 дієслово доконаного виду пофарбувати Орфографічний словник української мови
- насурмити — -млю, -миш; мн. насурмлять; док., перех., розм. Те саме, що насупити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- насурмити — НАСУ́РМИТИ, млю, миш; мн. насу́рмлять; док., перех., розм. Те саме, що насу́пити 1. Кузьмін мовчить, мов води в рот набрав, або читає книгу.., або думає щось, похмуро насурмивши свої густі аж кошлаті брови (Збан., Сеспель, 1961, 38). Словник української мови в 11 томах