насурмити
НАСУ́РМИТИ, млю, миш; мн. насу́рмлять; док., перех., розм. Те саме, що насу́пити 1.
Кузьмін мовчить, мов води в рот набрав, або читає книгу.., або думає щось, похмуро насурмивши свої густі аж кошлаті брови (Збан., Сеспель, 1961, 38).
НАСУРМИ́ТИ¹, млю́, ми́ш; мн. насурмля́ть; док., розм. Багато посурмити.
НАСУРМИ́ТИ², млю́, ми́ш; мн. насурмля́ть; док., перех. Нафарбувати, начорнити.
— Вибирай, дівчино, персик, А хоч стьожку чи корали.. Та хоч трішки купервасу В свято брови насурмити (Щог., Поезії, 1958, 325).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- насурмити — насу́рмити дієслово доконаного виду насупити розм. насурми́ти 1 дієслово доконаного виду зіграти на сурмі розм. насурми́ти 2 дієслово доконаного виду пофарбувати Орфографічний словник української мови
- насурмити — -млю, -миш; мн. насурмлять; док., перех., розм. Те саме, що насупити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- насурмити — НАСУРМИ́ТИ¹, млю́, ми́ш; мн. насурмля́ть; док., розм. Насупити. – Гей, приберіть ратища, повиколюєте очі, – вдавано гнівно насурмив брови, а подумки відзначив: “Вскочив у халепу” (Ю. Словник української мови у 20 томах