насідати

НАСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., НАСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.

1. тільки 3 ос., кого, що. Сідати, поміщатися де-небудь у великій кількості.

Насідало молодиць повнісінькі санчата, ще й зверху (Панас Мирний);

Куди оце летять з оселі Горобці? Дивлюсь, у сад побрались молодці. На Вишенці їх геть-то насідало, І бенкет зараз підняли (Є. Гребінка);

Сидір запрягає коні й везе м'ясо до міста. Насіли: де хто (М. Хвильовий).

2. тільки 3 ос., на кого – що, на кому, чому. Осідаючи, скупчуватися, покривати собою кого-, що-небудь.

Хмари сунуться все темніші й темніші, вони насідають на ліси, туманами опускаються до самісіньких коренів (В. Собко);

Курява дороги насіла на них [жінок] густою верствою, вгризлася в їх шкіру і вигризла з неї всякий колір, усякий полиск свіжості (І. Франко);

З правої і лівої сторони дороги знімались .. високі крилаті смереки .. На їх пишнім, тяжкім .. гіллі насів прозоро білим надихом іній (О. Кобилянська).

3. тільки 3 ос., на кого – що і без дод. Нападати, накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, хробаків і т. ін.).

По загороді гайнула [корова], неначе рої оводів на неї насідають (Іван Ле);

Стигнуть у вас у саду вишні... А птиця капосна насідає, викльовує... (Остап Вишня);

Переїхали [партизани] Дніпро й попливли єриками, у плавнях комарі насіли цілою хмарою, низали, як хотіли (Ю. Яновський).

4. на кого – що, рідше кого, що, розм. З силою натискаючи, придавлювати своєю вагою.

Намагались роздерти стільці за ноги, а коли не вдавалось, били ними об землю і насідали грудьми, як на живу істоту (М. Коцюбинський);

Як вскочить Лев – аж диба стала грива... На Вовка бідного насів – Давив його, крутив... (Л. Глібов);

Василь, як змій, .. кинувся на Йосипенка і насів його, як кібець горобця (Панас Мирний);

Вже хотів [Грицько Товстогуб] насісти всім своїм тілом на Петрика, коли в сей мент од печі рушила Санька.., і Гриць мусив поступитись (В. Винниченко).

5. на кого – що і без дод. Наближаючись, доганяючи, підходити впритул.

Аж деколи Ілько вскач мав пускати свого коня, коли ззаду Матюшин вороний насідав (А. Головко);

Втікач наближався до нього, погоня теж насідала (П. Загребельний);

* Образно. За шістнадцять років праці в умовах такого міста, як Київ, де гора насідає на гору, у нього не було жодної аварії, жодного порушення їзди (І. Сенченко).

6. на кого і без дод. Наступаючи, тиснути з великою силою.

Бійці не знали страху, насідали на ворога (І. Цюпа);

Ворог тим часом насідає все дужче (О. Гончар).

7. на кого, перен., розм. Наполегливо домагатися, вимагати у когось що-небудь.

Репортер, нарешті, побоювався, що ображена дружина не захоче підтримати компанії “на пікнік”, саме тому він так гаряче й насідав на Лесю (М. Хвильовий);

Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза. – В чому справа? Відправляй! (О. Довженко);

Петушек, якщо дівчата знову насядуть на нього з своїми вимогами, лише широко посміхатиметься й одмовчуватиметься (Ю. Шовкопляс).

8. на кого і без дод., перен., розм. З лайкою, докором виражати незадоволення чиїмись діями, вчинками; накидатися, напускатися.

Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив (Ю. Яновський);

Боярин почав насідати, лаяв, що Теодосій погано працює (А. Хижняк);

Як дізнавсь його батько, який зміст п'єси, так і насів на Османа (М. Коцюбинський).

9. тільки 3 ос., на кого і без дод., перен., розм. Оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про настрій, почуття і т. ін.).

Навіть на здорових душі Сум і туга насіда (І. Франко);

Думки, страшніші за війну, насідали (Іван Ле);

Зовнішній світ перестав його цікавити, насіла глибока апатія й страшенно захотілось спати (І. Багряний);

// безос. Находити на кого-небудь (про химери, надмірну впертість і т. ін.).

[Тихон:] Чи ти при собі, молодице? Що це насіло на тебе? Оддай сюди сопілку (С. Васильченко);

На Мар'ю знов насіло. Сумна, сердита, вона по десять раз приймалася за одно діло і, не доробивши, кидала його (Панас Мирний).

10. на що, перен., розм. Посилено працювати над чимсь, займатися чим-небудь; наполягати, натискати.

Ловив [Улас] себе на тому, що такий-от розділ знає гірше, ніж інший. Він насідав на той розділ, вчив його до дурману в голові (Григорій Тютюнник).

◇ (1) Насіда́ти на п'я́ти (на ши́ю) кому – наздоганяти кого-небудь, бути дуже близько від когось.

В куточку серця .. щось тихенько занило, але на мить, бо не пора було роздумувати, – ворог насідав на п'яти (В. Гжицький);

Вони насідали на шию коноводам, ось-ось наздоганяли їх (Б. Грінченко).