1. Словник української мови у 20 томах

натроюдити

НАТРОЮ́ДИТИ, джу, диш, док., що, чого, розм.

Наговорити неправду, набрехати що-небудь з певною метою.

Вона йому натроюдила що знала. Брехала, брехала, та вже й нікуди (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натроюдити — Натрою́дити, -джу, -диш, -дять; натрою́дь, -ю́дьмо, -ю́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. натроюдити — Натрою́дити, -джу, -диш гл. Наговорить неправды или съ цѣлью настроить извѣстнымъ образомъ. Вона йому натроюдила шо знала. Брехала, брехала, та вже й нікуди. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. см. натруюдити. Словник української мови Грінченка