натягатися

НАТЯГА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, НАТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАТЯГТИ́СЯ, НАТЯГНУ́ТИСЯ, тягну́ся, тя́гнешся, док.

1. Витягуючись або розтягуючись, ставати тугим, пружним.

Метр за метром вилазив з води [трос], а натягатися не натягався (М. Трублаїні);

Миттю вхопив Андрійко метавку, але, о диво! При колісці, яким натягувалась тетива, невистачало ручки (Юліан Опільський);

Натяглися троси, загули на крані мотори (В. Собко);

Бицик злегенька сіпнув за шнур .. Шнур натягнувся, як струна на балалайці (О. Донченко);

* Образно. На хвилинку залягла тиша і натяглася, наче струна (М. Коцюбинський);

Струною натягся і бринів голос її молодий, металевий (А. Головко).

2. Натужуватися, напружуватися фізично.

Натягається, як пес до роботи (Номис);

До хвилюючого дрижання натягується тіло (М. Стельмах);

Бідолашна [коняка] намагалася вимкнутися із трясовини. Вона зігнулась і так потяглась, що, здавалось, ноги їй аж тріскали (Олесь Досвітній).

3. перен., розм. Напиватися чого-небудь досхочу.

– Я за Ентелла сам вступлюся, Як більш сивухи натягнуся (І. Котляревський).

НАТЯГА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., розм.

1. Втомитися, довго тягаючи що-небудь (перев. важке).

– Неню, я йду на бал, а ви мені про тягло, про землю. Цілий тиждень я досить натягався, а тепер хочу потанцювати без тягла, сказав парубок і пішов двором (М. Томчаній).

2. Доволі потягати один одного за що-небудь.

Натягалися за чуба (Сл. Б. Грінченка).