натікач
НАТІКА́Ч, а, ч.
Пристрій для натікання куди-небудь рідини або газу.
При одержанні хімічних сполук (нітридів, карбідів та ін.) в камеру через голчастий натікач вводиться легуючий газ, склад якого контролюється газовим аналізатором (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me