нафабрений
НАФА́БРЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нафа́брити;
// у знач. прикм.
Вихизовувалась [Тоня] безтурботно перед сержантами, а вони перед нею козирились нафабрені, як до параду (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нафабрений — нафа́брений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- нафабрений — див. прикрашений Словник синонімів Вусика
- нафабрений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нафабрити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нафабрений — НАФА́БРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нафа́брити; // У знач. прикм. Вихизовувалась [Тоня] безтурботно перед сержантами, а вони перед нею козирились нафабрені, як до параду (Гончар, Тронка, 1963, 45). Словник української мови в 11 томах