нахилятися

НАХИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАХИЛИ́ТИСЯ, хилю́ся, хи́лишся, док.

1. Змінювати своє пряме положення на похиле.

Тонкий залізний стовп ліхтаря неприродно нахилявся над ними (М. Коцюбинський);

Враз Софійка завмерла: вона побачила, як піч почала нахилятись набік (О. Донченко);

Нахилились густі лози (з народної пісні);

// до кого – чого. Змінюючи пряме положення, наближатися до кого-, чого-небудь.

Мати з Маринею, нахиляючись до вікна, лічила срібні гроші (С. Васильченко);

Сни були високоморальні.., ніби кладе Раїса Іванівна ручку свою на мою руку, нахиляється до мене близенько і на вуха шепоче (В. Дрозд);

Віталій нахилився до водія, торкнув його за плече (О. Гончар);

// Згинати верхню частину тулуба.

Принцеса нахиляється, бере папірець і читає (Леся Українка);

Кулина цитькнула на матір, засоромилася і ще нижче нахилилася над шитвом (С. Чорнобривець);

// Схиляючись, опускатися (про голову).

Голови нахилились над столами. Напруження. Навіть небо працьовито заглядає сюди (М. Хвильовий);

* Образно. За вікном з вишини хмари слізоньки ллють, нахилилася ніч край вікна (В. Сосюра).

2. перен. Дотримуватись певної думки, переконання, погляду відносно кого-, чого-небудь.

Старшина й судді дуже нахилялися, щоб у Грицька землю відібрати (Б. Грінченко);

Плачинда, придивляючись до своїх наймитів, раніше дівчини збагнув, куди має нахилитися парубоче серце (М. Стельмах);

// Мати, виявляти прихильність, любов, симпатію до кого-небудь.

– Я бажаю добра всім людям, але моє серце нахиляється до вбогих та безщасних (І. Нечуй-Левицький);

// Визнавати що-небудь, надавати перевагу чомусь, схилятися до чогось.

Його думка все більше й більше нахиляється до поєдинку (М. Коцюбинський).

3. рідко. Опускатися до горизонту (про сонце, місяць).

Високо-високо в блакиті пливло сонце, ледве помітно нахиляючись на захід (В. Собко);

Місяць нижче нахилився... (В. Сосюра).

4. тільки недок. Пас. до нахиля́ти 1.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me