1. Словник української мови у 20 томах

нахлібник

НАХЛІ́БНИК, а, ч.

Той, хто живе за чужий рахунок.

[Казидорога:] Засвідчився [Рябина] своїми нахлібниками і виграв [у суді поле] (І. Франко);

Всі, хто виграв у війні, чужі мені, хто нажився в ній грабунками, .. хто є грабіжник, нахлібник, чиновний паразит (О. Довженко);

Становище нахлібника не влаштовувало мене, і я чесно наймитував на родича рівно рік (з мемуарної літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нахлібник — Хлібодавець, кормитель [V] Словник з творів Івана Франка
  2. нахлібник — нахлі́бник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. нахлібник — -а, ч. Той, хто живе за чужий рахунок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нахлібник — Харчовник, їдець, дармоїд Словник чужослів Павло Штепа
  5. нахлібник — УТРИ́МАНЕЦЬ (той, хто перебуває на чиємусь утриманні), РОТ розм., ГОДО́ВАНЕЦЬ заст.; НАХЛІ́БНИК (несхвально). — Я ще нічого не знаю, ще нічого не вирішив, але бездарним актором або утриманцем твого батька не буду ніколи (В. Словник синонімів української мови
  6. нахлібник — НАХЛІ́БНИК, а, ч. Той, хто живе за чужий рахунок. [Казидорога:] Засвідчився [Рябина] своїми нахлібниками і виграв [у суді поле] (Фр., IX, 1952, 389); [Петро:] Отаке чудне склалося: я — в чужій господі, чужий нахлібник!... Словник української мови в 11 томах