находити

НАХО́ДИТИ¹, джу, диш, недок., НАЙТИ́, найду́, на́йдеш, док., кого, що.

1. Відшукувати, виявляти, помічати кого-, що-небудь; знаходити.

Приїхали; ножі беруть, І генерала розчиняють, І яд находять в животі (Т. Шевченко);

Дивлюся в зіниці прозорі і в них не находжу я дна (В. Сосюра);

Василько вмів з одного погляду находити завіяну снігами стежину на гору (А. Турчинська);

[Острожин: ] Ах, Оресте Михайловичу! Здумайте собі тільки – насилу вас найшов! (Леся Українка).

2. Підшукувати, підбирати кого-, що-небудь.

Її не спустошена ні роками, ні злиднями уява находить і тонкі барви, і світанкову щедрість на розлогих нивах (М. Стельмах);

Тамара, мовби наперекір Мамайчуковим пророкуванням, якось швидко й несподівано найшла собі пару (О. Гончар).

◇ Знахо́дити (нахо́дити) / знайти́ (найти́) смак див. знахо́дити;

(1) Найти́ спра́ву на кого – приборкати кого-небудь, застосувавши певні засоби впливу.

Та я ж не такий вбогий, півґрунта маю. – То що з того? Ти підеш в москалі, а вітчим з синами, що схотять, те й робитимуть. – Найду я на них справу, як вернуся (Леся Українка);

(2) Нахо́дити / найти́ спі́льну мо́ву з ким – те саме, що Знахо́дити / знайти́ спі́льну мо́ву (див. знахо́дити);

(3) Не нахо́дити / не найти́ [собі́] мі́сця – те саме, що Не знахо́дити / не знайти́ [собі́] мі́сця (див. знахо́дити).

Хома цілий день ходив, мов зварений, не находив собі місця... (М. Коцюбинський);

Смерть найти́ (знайти́) див. смерть.

НАХО́ДИТИ², дить, недок., НАЙТИ́, на́йде́, док.

1. на кого. Оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про настрій, почуття, стан і т. ін.).

Траплялося, нараз находив на нього інший настрій, і він мало не на коліна падав перед сином (Г. Хоткевич);

Раптом почала находити на них якась неміч (Н. Кобринська);

Часом находила на неї меланхолійна злість (Іван Ле);

На неї найшла .. дівоцька жартівливість (Панас Мирний);

// безос.

– На нього час від часу находить. Мов кінь норовистий, брикається (М. Руденко);

Іноді [Дубровинський] .. бував в добрім настрою, на нього, як кажуть, находило!.. (з мемуарної літ.).

2. Сходитися, збиратися в одному місці у великій кількості.

Прийдуть [Горпина з Яковом] з церкви, пообідають, потім спочинуть трохи, у гості йдуть або до їх гості, находять (Панас Мирний);

Як задзвонили у всі дзвони.., стали миряни находить (О. Стороженко);

Зразу не міг найнятися [Прокіп], бо народу найшло більше, ніж треба (М. Коцюбинський);

// Наступати (про ворога).

Стояла у лісі хатка; у тій хатці жив чоловік із жінкою. Находять на той край турки (з легенди).

3. Насуватися, наближатися; наступати, наставати (про явища природи, частини доби).

От хмари усе находять, усе находять... (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ану, дівчата, ану, швиденько. Гей, припильнуйте, бо дощ находить (С. Васильченко);

Находив ранок (П. Воронько);

* У порівн. По селу, неначе хмара найшла, – зашуміло (Марко Вовчок).

НАХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, док., що, розм.

1. Ходячи, пройти яку-небудь віддаль.

2. Багато ходячи, пошкодити собі що-небудь.

Находити ноги.