націлюватися

НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і НАЦІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАЦІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док.

1. Наводити на ціль; цілитися, прицілюватися.

Вершомет став на коліно і почав націлюватись (М. Трублаїні);

Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націлявся з-за рожевих кущів (Марко Вовчок);

Відхиляє [Чирва] двері, всовує цівку рушниці і націляється (І. Микитенко);

Вартовий націлився автоматом, і люди, боячись кулі, розбігалися по хатах (А. Турчинська);

// Спрямовувати що-небудь кудись.

О, ця прекрасна мить рибальська! Ти випростуєш вудлище, націлюєшся на найглибше місце, .. де за кущами латаття сидить вона, ота найбільша щука (М. Чабанівський);

Хомиха націлилась ниткою до вушка та й не потрапила (І. Нечуй-Левицький).

2. перен., розм., з інфін. Збиратися, намагатися, мати намір що-небудь робити.

Вона [тривога] загострила увагу всіх на одному: хто націлявся забити Логвина (Г. Епік);

В які дурні він, Панас, пошився, націлившися забрати жито вночі під вівторок (Б. Грінченко);

Він швидко дістав з кишені піджака записну книжку, відкрив авторучку і націлився писати (Д. Бедзик).

3. на що, перен., розм. Прагнути посісти, зайняти певне становище, посаду і т. ін.

Чепур, певно, на посаду директора націляється, що ж! Хай спробує (Ю. Збанацький);

Борис сидить і трохи презирливо поглядає на Бранда. Уся його постать наче говорить: – Що ти мені розказуєш про Раусліта? Сам на чемпіона націляєшся? (В. Собко).

(1) Наці́люватися / наці́литися очи́ма – спрямовувати погляд, пильно дивитися на кого-, що-небудь; пильнувати когось, щось.

Обважнілий чолов'яга пильно націлився очима в двері (М. Стельмах).