націлювати
НАЦІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш і НАЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАЦІ́ЛИТИ, лю, лиш, док.
1. у (на) кого – що, і без дод. Цілячись, направляти що-небудь на когось, щось, на якусь ціль.
Михайло, помагаючи дідові, радив рушницю придбати добру .. і в думці вже націлював у ведмедя страшного з великою втіхою (Марко Вовчок);
Вони [палії війни] несуть снаряди й жар вогню, .. Гарматні жерла націляють в світ (А. Малишко);
З гір отих, націливши гармати, ворог бив по острову, по нас... (І. Гончаренко).
2. кого, на що, перен. Спрямовувати, скеровувати кого-небудь до чогось.
Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (Ірина Вільде);
Шкільний курс знань про сім'ю не націлює на дітородіння як головну соціальну місію сім'ї, не має акцентів на виховання почуттів батьківства, материнства (з публіц. літ.).
3. перен., розм., рідко, з інфін. Те саме, що наці́люватися 2.
Вони мали надію на більше, бо Олійниченко сам націляв сісти замість Галушківського (Б. Грінченко).
(1) Наці́лювати / наці́лити о́чі (зір) – спрямовувати погляд, пильно дивитися на кого-, що-небудь; пильнувати когось, щось.
Бліденький хлопчик років десяти .. підбіг до Оксена, зупинився, захеканий, і націлив на Оксена чорні, як смородина, очі (Григорій Тютюнник);
На захист станеш сонячній годині, На ворога націлиш пильний зір (П. Дорошко).
Значення в інших словниках
- націлювати — наці́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- націлювати — НАЦІЛИТИ, (кріс) нарихтовувати, наводити, наставляти, спрямовувати; (на що) скеровувати до, напрямляти; (на пост) моститися, націлюватися, пнутися. Словник синонімів Караванського
- націлювати — I навертати, нагострополювати, напучати, направляти, напрямляти, нарихтовувати, наснажувати, націляти, підказувати, скеровувати, спрямовувати II див. радити; спрямовувати Словник синонімів Вусика
- націлювати — -юю, -юєш і націляти, -яю, -яєш, недок., націлити, -лю, -лиш, док. 1》 перех. і неперех. Цілячись, спрямовувати що-небудь на когось, щось, на якусь ціль. 2》 перех., на що, перен. Спрямовувати, скеровувати до чого-небудь. 3》 неперех., перен., розм., рідко. Мати намір, збиратися обійняти якусь посаду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- націлювати — НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док. Словник синонімів української мови
- націлювати — НАЦІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш і НАЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАЦІ́ЛИТИ, лю, лиш, док. 1. перех. і неперех. Цілячись, направляти що-небудь на когось, щось, на якусь ціль. Михайло, помагаючи дідові, радив рушницю придбати добру.. Словник української мови в 11 томах