начадити
НАЧАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док.
1. Напустити чаду.
[Конон:] Гляди, Килино, як горітимеш – не начади!.. (М. Кропивницький).
2. Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом.
[Старшина:] Знов начадив махрою? (М. Кропивницький);
Свирид Яковлевич відчинив вікно: – Ну й начадили, задихнутися можна (М. Стельмах);
// Напускаючи чого-небудь, забруднити повітря.
Мотоцикліст через хвилину вискочив з школи, і помчав далі на своєму мотоциклі, начадивши на подвір'ї бензиновим димом (Л. Смілянський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- начадити — начади́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- начадити — -джу, -диш, док. 1》 Напустити чаду. 2》 Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом. || Напускаючи чого-небудь, забруднити повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- начадити — НАЧАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док. 1. Напустити чаду. [Конон:] Гляди, Килино, як горітимеш — не начади!.. (Кроп., II, 1958, 409). 2. Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом. [Старшина:] Знов начадив махрою? (Кроп. Словник української мови в 11 томах